Меню

No-till і два врожаї на сезон на Донецькому кряжі

Микола Васильович Ралітний, керівник і засновник ФГ «Кредо», розповідає про початок впровадження безорної технології

Поля фермерського господарства «Кредо» знаходяться в Краснолиманському районі на самій півночі Донеччини, практично на вершині Донецького кряжа – там, де степ приймає характер майже гірської країни.Зверху відкривається прекрасний краєвид з балками, ярами і долинами, неспішно в’ється Сіверський Донець. І крихітна маленькими видали здаються садиби тутешніх поселень – Ямполя, Кіровська, Дробишеве, Новоселівки, Яровий. Зовсім поруч знаходиться Національний природний парк «Святі гори» зі знаменитою Свято-Успенської Святогірської лаврою. Але не реліктова сосна і інша унікальна крейдяний флора цього краю покликали мене в дорогу, а звичайний соняшник, що дає другий урожай після пшениці. Та ще п’ятирічний досвід No-till донецького фермера Миколи Ралітного

Початок «нуля»

Микола Васильович Ралітний, керівник і засновник ФГ «Кредо», розповідає про початок впровадження безорної технології абсолютно прозаїчно:

Микола Васильович Ралітний

– Вперше про «нулі» зі мною заговорив фермер-сусід, Олександр Квітницький, він до безорної технології давно придивлявся, вивчав, їздив по всіляких семінарів. Став і мене в це втягувати, кілька разів намовляв поїхати в Кіровоград, в «Агросвіт». Щоб самому перейти на прямий сівши, Квітницька тоді не вистачало обігових коштів для покупки нової сівалки. І ось він мене записав на один з таких семінарів і майже змусив поїхати з ним. Шлях неблизький, ніч в дорозі, тому на семінарі вибрав місце подалі від трибун, і як тільки вийшов перший доповідач, я і закемаріл … Тому про переваги сівби безпосередньо чув в пів-вуха. У другій частині повинні були показувати роботу сівалок в поле. Пройшов хороший дощ, так що в поле навіть по рослинним залишкам трактора вийти складно. Навряд чи я зможу тут щось побачити, продовжував я думати на доказ своєї правоти – нічого було сюди пертися … Але коли я побачив, як сівалка прорізала твердий грунт на випасі і поклала зерно (а ми перевірили!), Я зрозумів: щось то я проспав …

Семінар був восени, у вересні, а взимку я придбав у них сівалку і вирішив не на одному-двох, а на всіх полях відразу не обробляти грунт, до чого і приступив. Мій рідний брат, теж фермер (зараз він вже перейшов на «нуль»), коли побачив, що мої поля стоять незаймані в зиму, примчав до мене: мовляв, що, кидаєш землю ??? Ні, кажу, це я на No-till переходжу … І ось уже 5 років працюю без оранки та дісковкі. У мене чотири сівалки – три Semeato, одна – Great Plains. Сусід, який втягнув у цю справу мене і ще кілька людей, в цьому році першу сівалку прямого сівби теж нарешті придбав. Але таких, як ми, ще зовсім трохи в районі, хоча фермерів у нас понад 80 осіб.

– У перші роки при переході на прямий сівши урожай втратили?

Фото 1. No-till і два врожаї на сезон на Донецькому кряжі

– Нічого подібного! Може, так склалося з погодними умовами, але урожай з кожним роком не падав, а навпаки, потроху зростав. Причому по всіх культурах. По оранці врожаї у нас теж були непогані, скажімо, 40 ц пшениці для цього регіону – це нормально. Ми ж на Донецькому кряжі, на його верхівці. І хоча тут в основному чорноземи, в нашому Краснолиманському районі грунту двох тодішніх господарств «Заповіт Іллiча» та ім. Жданова, на яких тепер я господарюю, були найгіршими за бонітету. Землі, що ось там, по ліву сторону річки, – Ралітний показує на інший берег протікає внизу Сіверського Дінця, – якісніші. Але врожайність і тоді, а тим більше зараз, у мене найвища. Так ось, за «нулю» збирали пшеницю по 60 ц, в цьому сезоні – за 40, тоді як по окрузі – 23-25 ​​ц в середньому. У такій посушливий рік, як цей, ніхто в районі ні по якій культурі не мав показників краще, ніж у нас. Значить, спрацювала технологія! Збереження вологи було ключовим моментом. Соняшник у нас був 27 ц, в минулому році – 41, кукурудза в тому році близько 100, в цьому – 60. Повторюю, повний «нуль» під все культури! Вирощуємо пшеницю, соняшник, ячмінь, кукурудзу, жито і просо. Плуги все пораспродалі. Агроном з «Ерідон», який обслуговує наше господарство, не раз пропонував закласти хоча б 30 га за класичною технологією – для порівняння. А нам з сином вже не хочеться витрачатися ні на дісковку, ні тим більше на оранку. Та й ще одна важлива перевага в наших умовах «нуля» позначається …

– Захист від ерозії?

– Вона сама. Безорної обробки – це порятунок для наших умов! Тут на кряжі, на висоті, знаєте, які вітри? А які води біжать з яру в яр! Сам бачив, як у сусіда здувало і змивало верхній шар … А «нуль» захищає від ерозії – і від вітряної, і від водної. Заходиш на поле і відчуваєш вже «подушку». Згадую тепер той семінар, на якому дрімав. Там говорили: ось це – один плюс, а це – інший, словом, називали до десятка плюсів нової технології. Виявилося, що дійсно, існують одні плюси. Показники грунту покращилися. Використання гербіцидів стало більш ефективним. Раніше страхові гербіциди вносив і думав: спрацюють вони чи ні? Якщо вніс «Харнес», повинен дощ пройти і т. П. А тут застосував «Раундап» – і він обов’язково спрацює! Багаторічних бур’янів у нас немає зовсім, а з однолітниками боротися нескладно.

– Сівалки не підводять?

Фото 2. No-till і два врожаї на сезон на Донецькому кряжі

– Вони дуже гарні. Чудова сівалка Great Plains, але кілька залегка – по щільним грунтів гірше справляється з зароблянням насіння. А головне, по залишкам кукурудзи нею вже не посієш. Для цього у нас є Semeato, вона прорізає залишилися стебла як масло. У нас їх дві модифікації – Land Master і TDNG. Головною особливістю цих сівалок є їх унікальна здатність різати будь-які рослинні залишки, забезпечуючи при цьому однакову глибину загортання насіння, незалежно від мікрорельєфу. Основні вузли сівалки (кронштейн гряділя, корпус і маточина сошника, кронштейн прикочуючими колеса), які несуть на собі максимальне навантаження, – все суцільнолиті, зі сталі, не мають зварювальних швів, а значить, забезпечують надійність і довговічність в експлуатації. При цьому просто регулюються норми висіву та рівномірне розміщення насіння в рядку, особливо в пневматичній системі висіву. Чотири цих сівалки – для нас цілком достатньо.

– А точність їх посіву не викликає занепокоєння?

– Питання важливий. Не скажу, що існує проблема, але переконалися на практиці, що сівалка з вакуумним висівного апарата висіває точніше. Дві сівалки з різними висівними апаратами пускали на одному полі, потім порівнювали сходи і врожайність. Там, де працював вакуумний апарат, врожайність завжди була вище.

– Скільки людей обробляє вашу землю?

– У нас практично сімейне господарство, плюс найняті фахівці і робітники. Син – мій заступник по інженерній частині, зять – з усіх організаційних питань, дружина і дочка – бухгалтера. Коли я ще працював в тутешньому колгоспі, у нас на 1900 га було 130-140 чоловік, тепер на 2400 га – всього двадцять, але конкретно в поле з них працює п’ять чоловік. Уже чотири роки на всіх культурах застосовуємо французький самохідний обприскувач Laser Tecnoma, придбали новий трактор John Deere, якому – з його навігацією – тракторист майже не потрібен. Техніка і технології оптимізували кількість людей. Збільшувати банк землі не збираємося, намагаємося більше отримати з цієї. Навіть ось почали практикувати по два врожаї на сезон …

– Реально? Або під другим врожаєм ви маєте на увазі зелений корм або сидерати?

– Ображаєте, який зелений корм? Поїхали, подивимося …

No-till і зайцю приємний

Ми проїжджали вздовж полів з густим килимом озимих – пшениці і ячменю, посіяних по кукурудзі і соняшнику. Дальня перспектива поля з частоколом сірих залишків стебел соняшника нагадувала військові протипіхотні загородження.

– А знаєте, то, що No-till вигідний, зрозуміло навіть зайцю, – зауважує Ралітний.

– Чому зайцю? Може, ви хотіли сказати – їжаку, адже приказка так звучить? – Намагаюся мудрувати у відповідь.

– Ні, ви не зрозуміли. Саме зайця! Варто ось цей частокіл зрізаних до половини стебел соняшнику, дощ і мороз взимку їх взагалі зацементують. Спробуй тоді на джипі поганятися за зайцем з включеними фарами! Не вийде! І вже не ризикують панства мисливці, – досить підсумував фермер.

Фото 3. No-till і два врожаї на сезон на Донецькому кряжі

… І ось ми на поле соняшнику, який був посіяний 10-15 липня, в дні збирання пшениці. Поле невидимою межею поділялося надвоє – його далека сторона була сіро-коричневої від повністю дозрілого соняшнику, а на ближній половині ще мозаїчно жовтіли кошики …

– Це інший гібрид, але корзинка тут теж суха, – роз’яснив Ралітний. – Нам його і досушивать не доведеться. Гібриди російські, один з них – Сур, а ось другий – не пам’ятаю як називається. Пшеницю прибирали і відразу ж сіяли соняшник. Чому вирішив спробувати? Коли в серпні їжджу в Крим, завжди бачу багато посівів на другий урожай, потім в вашому журналі прочитав про те ж, ось і вирішив спробувати. Подібних експериментів в нашому регіоні ні у кого ще не бачив. Почали в минулому році, теж соняшник по пшениці. Пшениця була по 50 ц, соняшник – по 10, в цьому році – пшениці прибрали кілька менше, а соняшнику буде явно більше. Він набагато краще. Тут важливо підібрати правильні гібриди, спочатку ми пробували соняшник з созреваемостью в 105 днів, не вистояв … Прочитали про російської селекції, всього 74 дня. Ось їх і взяли, придбали в запорізькій компанії, яка займається розмноженням цієї селекції – два сорти і чотири гібрида. Вже краще результат, але потрібно ще працювати. Пробували і просо після озимої пшениці, в цьому році слабенько – по 10 ц зібрали. Якби дощик раніше пішов, воно було б краще. А взагалі, щоб отримувати два врожаї, необхідний полив. Тоді два врожаї з одного поля за сезон – легко. Можна різні культури підібрати.

– Різноманітність культур не думаєте збільшити? Як у вас тут з соєю, наприклад?

– Соя у нас не виходить, пробували, але посуха не дозволяє їй нормально вегетувати, рослина тільки підніметься, а спека його відразу і придавить, боби зав’язуються низько, словом, не йде. Ріпак пробували один раз, пролетіли. Зупинилися на випробуваному наборі культур, для сівозміни достатній. Для нас найбільше вигідна кукурудза. Кукурудза – це кукурудза, одним словом. Чиї сорти? Щось від від Limagrain, щось від «Ерідон». Фірма «Піонер», відомий бренд, але у нас їх соняшник не йде, немає врожайності, і все тут! Пробували і вітчизняну кукурудзу, не всю, звичайно. Але ті гібриди або сорти, що пробували, мають недолік – не віддають вологу. Хоча у нас і своя сушарка, але все одно це витрати.

А ось по пшениці – зупинилися на вітчизняній, Одеської 267. Ми давно з нею дружимо, ще до «нуля» вона нам подобалася. І коли перестали орати, пробуючи різні нові сорти для нової технології – миронівські, харківські, імпортні, від неї не відмовилися. Вона менш вимоглива, але стабільна, дає якісне зерно. Чи потрібно якість? По грошах різниця невелика, але все одно приємно, коли зерно не фуражне. А своєї сушаркою сушимо все зерно, яке того вимагає. Роки чотири тому в Артемівському районі розорилася фірма (у них були очисні машини і сушарка) – ми придбали дві лінії Petkus: одну для насіння, другу для продовольчого зерна. Тоді це були великі гроші, хоча зараз ще більше. Сушарка у них була на газу, переобладнали, використовуємо для спалювання все, що може горіти.

– Коли їхали в поле, ви по телефону когось консультували по закладці саду. Вирощуєте і яблука?

– А то як же! Сад економічно дуже вигідний. Чотири роки тому заклали, на 21 га. Карликові підщепи, на шпалері, народить щорічно, крапельне зрошення, ізраїльське «Аік». Збираємо до 50 т з гектара, сорти виключно зимові і з відмінними смаковими якостями – Спартан, Айдаред, Флоріна, Голден Делішес, Голден Резистор.

… Ми тим часом спустилися з височини і виявилися на невеликій території самого господарства, оточеного переліском, проїхали вздовж господарських будинків і споруд. Дві садиби – фермера і його сина, гараж, критий тік, сушарка і очисні лінії, склади, в тому числі і для яблук. Ближче до воріт, серед громаддя старої техніки і запчастин, стирчала в небо стріла старого кразовского крана КС, на електричній тязі.

– Списаний мотлох на металобрухт?

– Так, він дійсно списаний, ще років 15 тому, але не мотлох. Якось після застілля один знайомий, йдучи з посади зававтобази, подарував мені його, каже, що списаний в утиль, а мені, мовляв, стане в нагоді. Я впирався, не хотів брати, але він сам його пригнав. За ці роки чого тільки тут не перебудували з його допомогою! Не потрібно ні двигуна, ні пального, працює на електриці – кнопку натиснув і вперед! За далекоглядність я тій людині дуже вдячний.

– Миколо Васильовичу, питання наостанок. З технікою у вас ніби як потреби закриті. А що ж щороку в Ганновері шукаєте?

– Я господарник, але все ж в душі інженер. Відставати від розвитку інженерної думки не можу. А в Ганновері щорічно все абсолютно нове. Навіть ті самі фірми, що виставлялися в минулому році, обов’язково привезуть що-небудь нове, жодна фірма не повторюється. Ми, наприклад, маємо найновішу кукурудзяну жатку – Geringhoff. А в минулому році підійшли до їх стенду і були вражені: абсолютно нова машина, яка працює по кукурудзі в будь-якому напрямку, необов’язково по рядках, як це робить наша жатка. Зараз нас цікавлять, перш за все, енергозберігаючі технології. Може, щось і пошукайте для себе.


Ось такий він, фермер зі сходу України: середніх розмірів – фактично і фізично. Фермер, з неба зірок не знімає, однак один з кращих в тому регіоні, фермер думає і шукає. Спочатку в нову технологію не прагнув: як Фома невіруючий, «пальцем» пробував, але ж «прорвало»! Варто було його «підштовхнути», і тепер не зупиниш. Придивляючись до нього, роблять схожі кроки і інші фермери, що є сусідами з ним в цьому краї. Але мені здається, що його досвід буде цікавий і багатьом іншим господарствам, зовсім з інших регіонів. Адже якщо те, що робить Ралітний на Донецькому кряжі, дає результати, чому не припустити, що воно можливе і у вас?

У «Кредо» побував  Ігор Самойленко (2014р.)
Джерело

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Share on facebook
Share on google
Share on twitter
Share on pocket
Share on skype
Share on telegram
Share on whatsapp
Share on email
Share on print
Scroll Up

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: